примітивне, що ? Привітання? Чи те, що християни засвідчують свою життєву позицію? Чи, можливо, твоя думка про героїв України?

Примітивне твоє мислення про те, що кожен, хто вітається привітанням "Слава Ісусу Христу" є християнином.

Невже ти думаєш, що свідок єгови або мусульманин скаже таке привітання!

Паша, справа не в тому хто як вітається, бо лицемір завжди буде вітатися так як модно у людей, а буквоїд так як його навчать старші.

Вітання має бути від серця, щирим, а не завченим чи принциповим!

А як ти вважаєш вітання повинне бути сталим чи завжди різним? Чи маєм ми вітатися відповідно до середовища в якому знаходимося, чи бути завжди свідками того у що ми віримо?

Якщо таке привітання від серця - то слава Богу. Але тут треба боятися, щоб воно не стало традицією. Бо будь-яка традиція мертва і Богу не потрібна.

Цікаво, що ти маєш на увазі під традицією? Бо все, що людина робить довший час називається традицією і це не завжди є щось погане.

В цьому згідний з Пашою.

А я не повністю згоден з твердженням, що традиційне вітання, тобто звичка вітатися добрими словами, є чимось добрим.

Адже важливо, щоб наше вітання, як і будь-яке служіння, було не від звички, а від щирого серця.
Так, добре вітаючися з ближнім, віддавати славу Богу! Але якщо ми будемо згадувати Боже ім'я не від серця, а лише тому, що так прийнято, то чи не буде це огидно в очах Божих?
Чи не будемо ми тим самим порушувати одну з Божих заповідей:
Вих. 20: 7 Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

У Німеччині є дуже доречне привітання - "grüß Gott!", що означає "мир вам!", а якщо дослівно - "вклоняюся Богу" чи "шаную/славословлю Бога".

Хм... цікаво... А чому ти вважаєш, що воно значить "мир вам", якщо дослівно "слава Богу!"?
А як часто таким вітанням вітаються в побуті?

Сонячнику, я вважаю, що звичка це не завжди формалізм. Наприклад Іван і Петро йшли по звичці молитися в храм. Звичайно, коли звичка переростає в бездумний формалізм, то це зле, але сама традиція по-собі не є поганою, якщо звичайно сама традиція не перечить Писанню. Грань між традицією і формалізмом не так легко побачити, тому варто пильнувати.

Тому що воно вживається в такому сенсі. Це не я вигадала , можешь у словнику подивитися.

Вживається дуже часто (в усякому разі у нас на півдні) , як у нас "добридень".

Тарасе, я ж не проти християнського вітання! Просто я не люблю вітатися "по-божно", бо як мені здається, що цим лицемірю. Інша справа, якщо так прийнято вітатися, то це нічого страшного, але якщо від серця вітатися.

Це добре, що в народі прийнято вітаючись, віддавати шану Богу.
До речі, в селах на Західній Україні також було прийнято вітатися "Слава Ісусу Христу!" - "Навіки слава Богу!". Але вже з часом і це вітання відходить у забуття.
У містах так чомусь не прийнято. А якщо не прийнято, то таке вітання схоже на лицемірство.

А я думаю, що вітатися слід побожно від серця. Бо якщо ми вітаємося не побожно, то можливо і в серці нашому бракує побожності.
Доречі, в селах на Західній Україні і далі прийнято вітатися "Слава Ісусу Христу", чого, можливо, бракує в містах. . Можливо якщо кожен з нас почне так вітатися, тоді і в містах стане прийнято так вітатися, адже кожен з нас є носієм традицій.