Передбачаю обурення „ортодоксів” , але що незрозуміло мені при дослідженні, про те і пишу.
Хотілося б замість обурення та осудження, почути грунтовні заперечення і роз’яснення....
Коли читаєш Євангелія, то складається враження, що Ісус був дуже суперечливою й двоїстою людиною. Один Ісус говорить про вузькі врата і про те, що потрібно сповнювати «волю Батька», а другий Ісус проповідує порятунок «у Христі», роздає життя вічне праворуч і ліворуч, обіцяє негайний порятунок повії, розбійникові й убивці. Один Ісус говорить щось незв'язне про «Царство Небесне», що «усередині вас є» і яке спочатку маленьке, як гірчичне зерно, але потім виростає у величезне дерево, а другий Ісус просто пропонує порятунок даром.
Дійсно, як можна сполучити «виправдання даром» і вимогу вирвати око, що тебе спокушає? Боюся, що із усього вищесказаного напрошується дуже неприємний висновок: один Ісус показує шлях до вузьких врат , а другий - до широких.. Перший Ісус пропонує дуже дорого заплатити за вхід у Царство Боже, а другий - роздає квитки безкоштовно.
Ісус говорить: «не судіть», а сам судить, говорить: «люби ворога свого», а сам гнівно викриває всіх, хто хоч слово скаже проти нього, призиває більшому стать меншим, а сам називає учнів «рабами негідними». Куди не глянь - скрізь одне й теж: підміна понять і звабні обіцянки. Ісус повторює: «бережіться фарисеїв», а сам обирає фарисея своїм головним учнем. Ісус обіцяє Петру, що той стане основою його церкви, а сам засновує свою церкву на Павлові. Називаючи язичників «псами», Ісус, проте, стає пастирем цих «псів» і посилає до них свого єдиного вірного послідовника ап. Павла.
І про кого це сказав Ісус: «Спокуса повинен прийти в мир, але горе тій людині, через яку вона приходить»? Чому так виходить, що все, у чому Ісус обвинувачує інших, у першу чергу стосується до нього самого?
