Якщо ти знаєш волю Божу, то тобі не треба якомога більше знати про наречену чи нареченого, адже воля Божа досконала.

Ольга : "а кому ти пропонуєш не довіряти? ми говоримо про взаємини двох закоханих. Вони ж один одному довіряють."

То напевно я така, нікому не вірю, недовіряю... і ніхто мене не підведе!
А взагалі я згідна з Тарасом.
Якщо людина буде впевнена, що це воля Божа, то тоді можна довіряти - коли ми довіряєм Богу.

А я вважаю,що коли юнак,чи дівчина сповнені премудрості Божоі у них не виникне неприемних ситуацій!

Згоден я і з Тарасом, і з Alex'ом, але це дуже теоретично виглядає


Але ж біда в тім, що ми часто так і думаємо про себе (а іноді буває помилково):
що ми знаємо волю Божу, що ми сповнені премудрості Божої!

Але власне, якщо ми так думаємо, то хіба завадить дізнатися один про одного ще до весілля? Адже якщо це від Бога - то ми не розчаруємося, а ще більше зрозуміємо, що це Богу вгодно!
Якщо це справді від Бога, то...

Дуже прошу пробачення, але це більше схоже на самовпевненість. Хоча звичайно, воля Божа повинна бути на першому місці.
Я ще не чув, щоби хтось казав, що він одружується не по волі Божій. Часто людина себе лише заспокоює, що вона так знає волю Божу. Але "хто пізнав розум Всевишнього..."
А може це тобі тільки здається, що ти знаєш волю Божу?
А після того, як більше дізнаєшся про наречену(нареченого) ти зрозумієш, що була твоя помилка?

А хто як ставиться, наприклад, до поцілунків?

Ні, це не самовпевненість, а впевненість в Бога. Проблема в тому, що ми християни останнім часом довіряємо більше собі ніж Богові. Дуже часто у нас віра Богу лише на словах. Получається: "Хай буде, Боже, воля Твоя, а Маруся моя."
Волю Божу потрібно починати шукати не тоді коли треба одружуватись, а одразу після того як ти прийшов до Нього. Тоді ти не помилишся в пізнанні Його волі.

Я розумію, що будь-які інтимні стосунки до шлюбу(в тому числі поцілунки) є гріхом.

А поцілунки бувають різними... якщо, як каже Тарас, інтимні поцілунки - то є гріхом, а якщо на поцілунки дивитися як на форму привітання - поцілунок руки, у щоку(у світі така форма є поширеною)... то не думаю, що це є гріхом.

Хм... Ну можливо і так. Звичайно поцілунок-привітання - то не є гріхом. Але те, що ви називаєте інтимним поцілунком... Я вважаю так: якщо хлопець і дівчина впевнені, що такий поцілунок не спровокує блуд, то чому б і ні? Але якщо вони відчувають, що завдяки цим поцілункам у них виникають різні гріховні думки, то звичайно, треба втриматися. Відверто кажучи, думки інших саме стосовно цього питання мене цікавили, коли я відкривала тему

Чесно кажучи, я взагалі не розумію для чого ці поцілунки... тим більше до одруження. До одруження важливо дізнатися один про одного та про їх рідних, друзів, про життєві, духовні цінності та поглади, тощо.
Мені здається, що тут в корні не вірне питання: "межа дозволеного". А якщо шукати якусь межу дозволеного, ну то у кожного на то є своя межа...

Напр., а яка межа, щоб не впиватися? Дехто каже, що 20 гр. можна, або якщо церковне вино, то не гріх... Але ж тим не менше стають п'яницями... і Царства Божого не наслідують. А якщо спиртні напої для нас є огидою, то скільки би нас не змушували, але п'яницями не станемо.
Тому я гадаю, що усілякі поцілунки, обнімання краще й не пробувати до одруження (але не тому що це гріх)... бо буває, що не по нашій волі нас хтось поцілував, тощо - ну то це звісно не буде гріхом...
Тобто, на мою думку, ми повинні дивитися на наше серце, щоб до одруження не допускати у нас такого плотського бажання - цілуватися, обніматися... Бо це веде до розпусти, до гріха, до смерті.

Але я думаю, що самі поцілунки не є предметом гріха.

А чому взагалі люди цілуються та обіймаються? Щоб виказати свої почуття один до одного. Звичайно, це можна зробити по-іншому, але поцілунки та обійми - один із способів. Відношення до них - мені здається, залежить від характеру та інтересів людини. І, звичайно, від того, що людина розуміє під словом "гріх" чи блуд.

це більше залежить від того, в якому оточенні людина виросла й виховувалася. Деяким з дитинства розповідали, що цілуватися - гріх. І вони саме так це й відчувають, інші нічого поганого в цьому не бачать, і вважають, що закохані можуть дозволити до шлюбу собі поцілунки.
Мені здається, що це справа закоханих, якщо вони впевнені, що на поцілунках зупиняться, то я нічого поганого тут не бачу

Але виходить, якщо наркоман, чи курець зупиняться на легких цигарках чи наркотику, то нічого поганого в тому нема? Гріх не починається з нічого!

не потрібно зрівнювати такі речі.
Я, наприклад, собі абсолютно довіряю, і впевнена, що ніколи собі не дозволю чогось більшого (до шлюбу), точно так я буду довіряти своєму коханому.
Бо для мене є недопустимі речі, і я ніколи собі їх не дозволю.