Біблія найперше говорить про гріх????????????
Тоді ви ще у гріхах ваших...

І якби пізнали Бога, то знали б, що
БОГ є ЛЮБОВ



Завжди радійте, і ще раз кажу вам - радійте!

Більше тут коментувати нічого...

Тай, мені просто цікаво. Прокоментуй фразу Павла: "Подражайте мені, як я Христу".

Дозволь, Тарасе, мені прокоментувати. Ми повинні наслідувати наших наставників так, як Павло наслідував Христа. А Христос нам приклада дав:
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. 14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. 15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. 16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. 17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Значить ап.Павло служив своїм братам, подаючи приклада, що він не є більшим за інших. Я так розумію, що так само і пресвітер в церкві не повинен надиматися над іншими членами церкви, служити всім чим може, тобто вважатися найнижчим серед церкви - тим подаючи приклада іншим, щоб не надималися один перед іншим.
Я так розумію, що ап.Павло власне говорив: "Ви бачите, що я не надимаюся над вами, але намагаюся вам послужити, як і Сам Христос і Учитель служив учням Своїм, тож і ви наслідуйте цей приклад". Тобто "не стреміться до лідерства, щоб бути вищим за свого ближнього, а вважайте всіх ближніх вищих за себе".

LightChild, дуже добре, що Ви знаєте ці прекрасні місця з Біблії. Але Біблію читати треба повністю, не вибирати лише ці місця, які подобаються. Бог є любов, але Бог є Богом порядку. У Біблії щодо всіх духовних речей є порядок. Кожна обітниця обовязково має свою умову, і стає дієвою, дійсною тільки тоді, коли ця умова виконується.
Отож, для того, щоби отримати доступ до благодаті, до радості в Дусі Святому, треба усвідомити свій гріх і покаятися в ньому перед Богом. Саме тому Біблія найперше говорить про гріх, докоряє серце того, хто читає Слово Боже. Саме тому Дух Святий найперше свідчить про гріх.
А тоді, коли людина кається перед Богом, вона РЕАЛЬНО пізнає БОЖУ ЛЮБОВ, РЕАЛЬНО переживає РАДІСТЬ У ДУСІ СВЯТОМУ.
Небезпека цих новітніх учень якраз саме в цьому і полягає, що спотворюється ДОРОГА ХРИСТОВА, замовчується головні кроки, які необхідно людині пройти, щоб отримати доступ до благодаті.
Замість того, щоби визнати свою гріховність, їй пропонують приховувати гріх, бояться про нього і говорити. Тема про гріх є фактично забороненою у новітніх вченнях. Але зато беруть лише одну сторону Євангелії і навперебій говорять про "благодать", маючи на увазі вседозволеність, про "любов Божу", маючи на увазі безкарність і т.д. А до такої однобічної інтерпретації Євангелії добавляють основні тези філософії позитивізму і вже зявляються такі "християнські" поняття як ЛІДЕР, КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ, АВТОРИТЕТ, УСПІХ.
Філософія позитивізму головний акцент робить на тому, щоби підняти самооцінку людини, незважаючи на справжний внутрішній стан людини. Мовляв, ти головне добре думай про себе, вмій прощати СОБІ провини, про гріх навіть не смій думати (ці слова несуть негативне значення). Оце і є суть сатанізму. Шкода, що цю філософію дехто називає християнською.
Друзі, я це написав зовсім не для того, щоби когось принизити чи звинуватити в сатанізмі. Зовсім ні. Але давайте в цих питаннях розберемося детально, щоби не опинитися нам біля "розбитого корита" осоромленими. Хай Господь допоможе нам побачити у Біблії не лише те, що БОГ Є ЛЮБОВ, але й те, що БОГ Є ВОГОНЬ НЕВГАСИМИЙ.

Тай, чи припускаєш ти те, що дехто слово пророк вживає в негативному сенсі, неправильно. Припустимо, що якесь вчення неправильно трактує слово пророк, чи буде це означати, що нам його не слід використовувати? Ось тому я за те, щоб визначити поняття "лідер", а потім про нього говорити.

Тарасе, слово пророк є біблійним словом. Я не думаю, що такі слова як пророк, євангелист, апостол, пресвітер можна ставити поруч із словами піарник, маркетолог, менеджер, лідер тощо. Це ж різні речі.
Про перших ми можемо спілкуватися на основі Біблії, а про других - виключно на основі психології, філософії, економіки. Я не проти цього. Можемо це обсудити, як психологи визначають слово "лідер", "вождь" і т.д.

Значення слів визначають не психологи. Те що якесь слово може означуватись в психології, чи філософії, це ще не означає, що дане слово означується тільки так. Якщо в математиці є визначення модуля, то чи означає це, що воно (це слово) має розумітись тільки так? Чи значення слова "любов" ти прочитав з підручника? Є слова, які ми розуміємо на інтуїтивному рівні.

Гаразд, давайте подумаємо, як широкий загал сприймає це слово - лідер.

Наведу слова Паночка М. - він є головою союзу християн віри євангельської - щодо лідерства, які були звернені до служителів:
"Дехто хоче лідером бути. Скажу відверто, мені це слово не подобається. Кажуть, у перекладі воно означає "фюрер". Мені подобається слово "служитель" - це біблійне, євангельське слово"
Я не кажу, що це непохитний аргумент, але таки треба нам прислухатися до думки старших

О, так, якщо кажуть, то звичайно, то є так, і дійсно так, і насправді так, і амінь!!!
Так і проживемо все життя переконаннями пана на ймення Кажуть.

Ця тема перетворилася на переливання з пустого в порожнє, вам не здається?

Так говорять тоді, коли невпевнені, коли знаходяться в пошуку. Це нормальний стан, коли не соромляться визнати свою невпененість. І навпаки, зневажливе ставлення до будь-якого аргументу свідчить про небажання розібратися у цій проблемі. Мовляв, я собі і так знаю. А якщо ти знаєш точно, як перекладається слово "фюрер", то краще скажи.
Winslet, я ще раз перечитав всі дописи за темою, але не знайшов жодних аргументів з психології на користь лідерства. По кожному пункту, здається, вже наведений неспростований контраргумент.
А щодо поняття "фюрер" я також не можу точно сказати, але на скільки знаю, то воно справді перекладається як "вождь", "лідер" тощо.
Але суть навіть не в тому. Давайте все ж розберемося, що говорить психологія щодо лідерства. Якщо брати до уваги поп-літературу з психології (тобто ПОПулярно-ПОПулістську), то досить можна знайти рекомендацій ЯК СТАТИ ЛІДЕРОМ і т.д. Лідерство апріорі вважається позитивним явищем без жодного дослідження.
Але є і серйозна література з психології, в якій досліджують суть ЛІДЕРСТВА і його наслідки. ЛІДЕРСТВО, або ВОЖДИЗМ обовязково грунтується на АВТОРИТЕТІ якоїсь людини, тобто на певному ІДЕАЛІЗОВАНОМУ ОБРАЗІ. І вже доведено, що сліпе захоплення ЛІДЕРОМ обовязково призведе до глибокого РОЗЧАРУВАННЯ у цій людині, коли цей ідеалізований образ розвіється. За прикладами далеко ходити не доводиться: яскравий приклад - наш Президент як безумовний лідер революції. Той, хто розуміє закони психології, наперед міг сказати, що людей обовязково чекає глибоке розчарування. Це - обєктивний закон психології.
А тепер перенесемо це на церкву. Якщо пресвітер дбає лише про свій АВТОРИТЕТ згідно вчення про лідерство, то обовязково людей чекає розчарування. І добре, якщо вони розчаровуються лише у конкретній людині. Але, на жаль, дуже часто, розчарувавшись у ЛІДЕРАХ, люди розчаровуються у ХРИСТІ! Ну, скажіть тепер, звідки прийшло це вчення про лідерство? Чи таке вже воно безневинне, як здається на перший погляд?
Тепер коротко скажу про лідера у сімї. Не думаю, що варто ототожнювати поняття лідера у сімї і голови сімї. Голова сімї - це найперше людина, яка взяла на себе відповідальність за сімю. А лідер - це людина, яка своїм авторитетом подавляє інших членів сімї. Вони підкоряються не так ЛІДЕРУ-людині, як АВТОРИТЕТУ, який грунтується на системі стійких стереотипів. Тому такі стосунки також грунтуються на авторитеті або чоловіка, або дружини.
Тому такі стосунки можуть бути стійкими і тривалими, але навряд чи можна говорити тут про гармонію і щастя. Тим більше, що рано чи пізно цей авторитет все одно захитається і тоді починаються вже видимі для всіх проблеми, які можуть призвести аж до розпаду сімї.
Гармонія полягає не у лідерстві, а у підкорені одне одному. Не у намаганні чоловіка чи жінки бути лідером, а навпаки у безперервному старанні догодити одне одному, скоритися одне перед одним. Саме в цьому я вбачаю сімейне щастя і гармонію.
А коли при цьому хтось захоче бути лідером, то закладає міну сповільненої дії у сімейні стосунки.

Тай, цілком з вами погоджуюсь. Я знала дуже багато лідерів,авторитетів, людей на яких хотіли бути схожі інші. Але цих авторитетів дуже боялися, тому бачучи якісь помилки просто мовчали, і тим самим ще більше підносили авторитет лідерів.
У моєму класі колись стався дуже неприємний випадок. Одну дівчину жорстоко побив хлопець. Але найголовніше, що ніхто навіть не намагався її захистити, хоча це сталося на очах у багатьох людей. Коли адміністрація проводила розборки, більшість відповідали, що просто боялися, а хтось навіть підтримував вчинок хлопця. Тут ми бачимо лідерство, яке є негативним.
Хоча, я й бачила дуже багато людей, які мали авторитет, за добрі і гарні вчинки. Тому я особисто до лідерства ставлюся неоднозначно.

Ви, шановний, до М.Паночка прислухалися коли більше? Коли він оголосив себе Президентом союзу, чи голи таки знову головою?
Передайте М.Паночко, що саме голова в переклдаді на ту мову означає "фюрер".
Так що при його словесній любові до слова "служитель", сам він тупо пнеться у фюрери.
А нам треба таки прислухатися до думки старших, но не визначати старшість займаємою посадою.
Чи в вас в зібранні нема старших, що ви так прогинаєтесь під лідерів?

І чим тоді М.Паночко відрізняється від всіх інших лідерів?
А з Комою згоден в тому плані, що важливо не називатися лідером, але бути прикладом у добрих справах! Як Апостоли колись були прикладом для християн, яких зневажали, переслідували, казнили за віру в Христа. Такими "лідерами" мабуть жодна людина не захоче бути. А от вважатися "головою" чи "президентом" якогось Союзу, то пристойно, тому багато християн стремляться до лідерства, до слави, до похвали! Не до такого "лідерства" призвав нас з вами Христос!

Не хотів, тому й не знайшов.