Джерело Християнський форум «Джерело»
Праведний, як пальмове дерево, розпустить гіллє своє...
(Пс.92:12)
Джерело Поезія Рейтинг Форум
Сьогодні: 09 квітня 2020, 06:38




Створити нову тему Відповісти  [ 4 повідомлень ] 

Автор Повідомлення
Відсутній
 
 Тема повідомлення: Проблема абортів і сиріт
23919
UNREAD_POSTДодано: 07 липня 2010, 15:35 

Стать: Не знати хто
Востаннє тут були:
26 липня 2010, 11:20
Написано: 3
Впустіть диво в своє життя!

Усі б ми хотіли побачити диво!
Та думка приходить: “Хіба ж це можливо?”
А диво маленьке живе поруч з нами!
В Дітдомі росте: і без татка , й без мами!
І сердечко плаче малої дитини,
Бо в неї немає своєї родини!
Немає кому її наніч обняти!
Немає того, хто б “ЛЮБЛЮ” міг сказати!
Й хоч страшно дитинку чужу всиновляти,
Та їй у Дітдомі не страшно зростати?
Що ж в світі жорстокому діток чекає,
Коли ні підтримки, ні рідних немає?
Статистика свідчить, що дітки вмирають!
У ранньому віці свічки їх згасають!
Але, якщо в серці здолаємо страх,
То диво ростиме на наших очах!
Життя ми врятуємо вчинком своїм!
І дітки знайдуть так потрібний їм дім!
Знайдуть в нас підтримку, ЛЮБОВ і тепло,
А Бог нам стократно поверне добро!

Група ризику

Дітей цих “група ризику” у пресі називавють,
Бо шансів в світі вижити не так багато й мають!
От вийдуть із Дітдому – й нікому нема й діла!
Ніхто в них не спитає: “А ви сьогодні їли?”
Отак і виживають в цьому світі найсильніші,
Але, це – одиниці! А чим же інші гірші?
Не сироти тут винні, а світ міняти треба,
Бо хто ж у світі виживе, де кожен сам за себе?

Їхнє життя в наших руках!

Прогляньте фото сиріт в інтернеті ви на сайті,
А потім собі відповідь на запитання дайте!
“Що бачите на фото цих” , - у вас спитати хочу?
А бачите маленькі і сумні дитячі очі!
Та можемо ми радість поселити в цих очах,
Бо дітки ці і їх життя лише у нас в руках!

Сироти хворі – одні в свому горі!

Серце кров’ю обливається, як хворих діток бачу!
На фото лиш погляну – і зразу уже плачу!
Я плачу, бо цим діткам - від двох до п’яти років,
А їм життя вже піднесло такі важкі уроки!
Та діткам мої сльози, на жаль, не помагають,
А грішми їм допомогти – можливості не маю!
Зробити можу лиш одне – до вас усіх звернутись
І даним віршиком моїм ваших сердець торкнутись!
Не будьте ви байдужі, бо дітки дуже хворі!
Допоможіть, благаю вас, у їх важкому горі!
Бо для хвореньких цих дітей - важлива кожна мить!
Все слабшим й слабшим вогником їх свічечка горить!

У нас є все, а що є в них?

У нас є все: і дім, й сім’я, й гаряча кружка чаю!
А що є в них? Ось відповідь: “Нічого в них немає!”
А ми б могли наповнити сирітське життя всім:
Подарувати і сім’ю, й так довгожданий дім,
Надію на щаслииве, довге, радісне життя,
І поселити в їх серцях безпеки відчуття!
А як перед всиновленням здолати в серці страх?
Він зникне, як побачите любов у їх очах!


Мрія на життя

Не будьмо байдужі до долі дитини,
В якої немає своєї родини!
Бо діти – це наша із вами надія,
А ми для дітей – це нездійснена мрія!
Це мрія про дім, про кімнату свою!
Це мрія почути від мами: “Люблю!”
Це мрія уже не по розкладу жити!
Це мрія любимою бути й любити!
Це мрія про ванну і кухню свою!
Це мрія, щоб взяли її у сім’ю!
Тому поможіть їхню мрію здійснити!
І Бог Вам віддячить: Вас будуть любити!
А серце наповнять благі почуття,
Бо Ви - врятували дитяче життя!

Сироти при живих батьках

Сто тисяч дітей-сиріт живе в нас на Україні!
Із них тридцять дві тисячі могли б бути в родині!
Бо решта дітей – сироти, в яких живі батьки,
А щоб їх прав позбавити – на це ідуть роки!
Й тут постає питання: “Що ж можемо зробити,
Якщо сімдесят вісім тисяч нам не всиновити?”
Отут звернутись хочу я до всіх людей не бідних:
“Допоможіть цим діткам, в яких немає рідних!
Купіть їм подарунок і Бог за це віддячить!
Й оформіть Ви його, як Акт прийому-передачі!”
Тоді, Ваш подарунок буде точно у дітей,
А вам на небі плюсиком позначать вчинок цей!


Як живемО?

Як живемО? Із дня у день: працюємо, кохаєм,
Своїх проблем доволі в нас, тож ніс в чужі не пхаєм!
А що там ззовні за вікном, за нашими дверима?
Там світ із безліччю проблем, там сирота дитина
Стоїть в Дітдомі у вікні й нас з вами виглядає
І слів “Йдемо додому ми” понад усе чекає!
Чекає те, чого вона ніколи ще не мала!
Чекає те, чого в житті ще так і не пізнала!
Чекає те, без чого нам немає сенсу жити!
Чекає, щоб хтось на Землі її зміг полюбити!
І ось тоді б вона змогла свою любов віддати,
Яку роками берегла для своїх мами й тата!


Казка “Надій і Мрій”

Їм так потрібні любов і ласка,
А ми б могли їх відвести в казку!
В дитячу казку “Надій і Мрій”!
У казку світлих в житті подій!
В сімейну казку – де мама й тато!
Де буде слова “ЛЮБЛЮ” багато!
Й наповнить щастя серця зболілі!
А ВИ б їм казку дати зуміли?

ВОНА...

Вона - відчуття порожнечі в душі,
Яке виростає з зерняток в кущі.
А ті розростуться й в душі такий біль,
Немов би на рану насипали сіль.
Вона викликає панічний в нас страх.
Від неї з’являється відчай в очах.
Вона - це немов після світла пітьма.
Вона виникає, як рідних нема.
Із нею живем ми немов в холосту.
Вона поселяє в серцях пустоту.
Вона - це САМОТНІСТЬ гірка і страшна:
Немало життів погубила вона.
Самотність не значить буквально "сама":
Людина будь-де може бути одна.
І дітки в Дітдомі - живий цьому доказ,
Завжди вони разом, та все це лиш пОказ.
Ці дітки самотні і дуже страждають,
Бо хоч в колективі - любові не знають.
Потрібні родина їм, мама і тато.
А найголовніше - любові багато.


Дев’ятий День Народження

Я знову День Народження без тебе зустрічаю,
Дев’ятий рік уже минув, а ще тебе не знаю!
Та все одно у серці я надію зберігаю
Й обняти, рідна, я тебе понад усе бажаю!
Якби ж ти знала, мамко, як тебе не вистачає!
Ніщо мене не радує. Сумую і чекаю...

Лист ненародженої дитинки

В твоєму животику жив і зростав.
Любив тебе, мамко, і зустріч чекав.
Та ти без суда засудила до страти.
Я ще й не пожив, а вже треба вмирати!
Відправила ти мене, рідна, в пітьму.
За що ж ти убила мене? Не збагну.
Боялась, що статків нема? Не біда!
Із рук твоїх соком би стала вода!
Чи може боялась, що буду обуза?
Що стану в коханні твоєму я грузом?
Матусю, якби тебе хтось покохав,
Повір, я обузою б точно не став!
Бо я - це найкраща частинка тебе!
Й хто любить тебе, той полюбить й мене!
Чому ж ти тоді мене вбила, рідненька?
Невже не любила ти серце маленьке?
Чому не спинила ти руку врача,
Що вирок твій виповнив за палача?
Він тільце моє на шматки порубав,
А я, моя мамко, від болі кричав!
Я жити хотів, не вбивати благав.
Та вчинений гріх все ж життя відібрав.
Й коли розлучили нас, рідна, з тобою,
То мусорний бак став для мене труною!
Та хочу я , мамко, щоб знала одне:
Завжди я любив тебе й це не мине!
Люблю тебе й досі й пробачив тобі!
Лиш ти, рідна, зможеш простити собі?


+1
(1-0)
 
 URL Догори
Відсутній
 
 Тема повідомлення: Re: Проблема абортів і сиріт
23945
UNREAD_POSTДодано: 08 липня 2010, 15:54 

Стать: Не знати хто
Востаннє тут були:
26 липня 2010, 11:20
Написано: 3
Сьгодні, якого могло не бути

Сьогодні до серця ти горнеш дитинку
Й тепер не збагнеш, як рідненьку кровинку
Ще зовсім недавно могла не любити
Й хотіла маленьке це чудо убити!
Та вибір зробила і дякуєш Богу,
Що вибрала ти в житті вірну дорогу,
Бо дітки - це Дар Божий, Благословення
Й тепер, зрозумівши це, просиш прощення.

Не чужі

Потрібно нам річ одну всім зрозуміти:
В ДітДомі живуть не чужі для нас діти!
Ці сироти наші, бо спільні в нас неньки:
Це Діва Марія й країна рідненька!

Вага вчинків

Одним прокинемось ми ранком,
А все вернеться бумерангом!
Вага всіх вчинків похитнеться
І все сторицею вернеться!
Тож хочу я вам побажати
Свою вагу життя згадати!
Й щоб добрі вчинки були нижче,
Бо ранок, з кожним днем, все ближче!


0
(0-0)
 
 URL Догори
Відсутній
 
 Тема повідомлення: Re: Проблема абортів і сиріт
23979
UNREAD_POSTДодано: 11 липня 2010, 12:51 

Стать: Не знати хто
Востаннє тут були:
26 липня 2010, 11:20
Написано: 3
Втрачене сьгодення

Вдивляючись в майбутнє, ми теперішнє втрачаєм.
Плануємо життя собі, яке було би раєм,
А, часом тим, проходить повз ота важлива мить
І так, одна за одною, й життя вже пролетить.
Тому потрібно жити сьогоденням, а не “потім”:
Ми “потім” підем в церкву чи відпустку на роботі.
А жити треба кожен день, немов в останній раз:
Не знаєм чи прийде те наше “завтра” ще до нас.

P.s.: Скажи “ЛЮБЛЮ”,скажи “ПРОСТИ”.
Не відкладай на завтра ти!


0
(0-0)
 
 URL Догори
Відсутній
 
 Тема повідомлення: Re: Проблема абортів і сиріт
47043
UNREAD_POSTДодано: 17 липня 2014, 08:52 

Стать: Він
Востаннє тут були:
12 жовтня 2014, 08:28
Написано: 222
чому так сталося що ці діти так ростуть, чому завжди рахують та так воно і є мабуть , що дитдомах погано, хіба там працюють не люди, хіба керівники не мають якоїсь любові, чому тоді їх туди назначили, хто їх назначав і ті не мають любові то скількі ж таких людей.

Одні родили
одні працюють в дитдомі
одні назначають тих хто працюють в дитдомі

щось дуже богато таких людей, на таких дітей

чому так хто дасть відповідь
це вже якась закономірність, коли дитина зустрічає на своєму шляху стількі поганих людей

хто знає що тут можна поміняти, можливо щось в самих дітях криється, що їх оточує така кількість людей яка хоче їх скривдити , обідити, знедолити, відібрати


0
(0-0)
 
 URL Догори
Поділитися: 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за   
Вперед:  
Створити нову тему Відповісти  [ 4 повідомлень ] 


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: - і 1 гість


cron ©2006-2020 "Джерело"
Джерело
Каталог християнських ресурсiв <Для ТЕБЯ> Радіопрограма щосуботи 23:15